- Мальво, палахкотюча свічко, що літо тебе поставило перед сонцем, як перед іконою! Мальво, що руки зелені здійняла в палкій молитві! Про що ти говориш із Богом?
- Я руки здійняла й квітки засвітила, немов у церкві лампадки, і складаю подяку за вітер, що листя моє голубить, за дощ лопотючий, що поїть живою водою, за сонце, що квіти цілує, за ранок і за смеркання, за радість дитини, що квітку мою заплела в косичку.
- Мальво, струнка красуне в темно-вишневих стрічках! Чого ти в Господа просиш за свою щиру молитву?
- Я дякую, а не прошу! Він більше щодня дарує, ніж я попросити вмію.
Мензатюк З. Мальва / З. Мензатюк // Український квітник / З. Мензатюк. - Київ, 2011. - С. 38-39.