Категорія: КЛЮЧ

Автор: Мензатюк Зірка Захаріївна

  0 / 0

- +  

- Приходь до мене на день народження, - запросив Марійку Місяць.
- А коли він у тебе: влітку, взимку чи весною?
- Щомісяця, - сказав Місяць. - Бо кожного місяця я народжуюся новий. Тепер, бачиш, я повний.
- Та бачу! - засміялася Марійка, бо Місяць був круглий та білий, наче свіжий млинець.
- А новий я тонкий, як серпочок. Приходь!
Потім були хмарні дні.
Коли небо нарешті прояснилося, Марійка побачила місячний серпик.
- Це вже ти народився? - зраділа вона.
- Ні, тепер я старий, - зітхнув Місяць.
- Ой... - розгубилася Марійка. - Ти старий - як серпик і новий - як серпик. Як же тебе впізнавати?
- Коли схожий на літеру „С", то я старий. А молодий я повернуся в другий бік і буду, як дужка в літері „Р", бо тоді я росту. Так і впізнаєш.
Якось надвечір крапнув дрібненький дощик.
- Це молодий князь умивається, - сказали зірки.
І хмарка біленька прослалася в небі.
- Це князь утирається, мов рушником, - пояснили зірки.
Нарешті виплив Місяченько. Ясний, тоненький - такий, як дужка в літері "Р".
- Місяцю новий, князю молодий, світи на щастя, на здоров'я! - повіншувала його Марійка.
Та й почалося свято! Матіоли пригощали солодкими пахощами, цвіркуни сюрчали, нічні метелики танцювали, мов у балеті. І Марійка танцювала, аж утомилася, а тоді сказала:
- На добраніч, Місяцю! До наступного дня народження! Добре, що їх у тебе аж дванадцять у році.