Категорія: КЛЮЧ

Автор: Корж Олена

  0 / 0

- +  

І КОШЕНЯТА МРІЮТЬ ЛІТАТИ

Повторювати подвиг верхолазів кошенята більше не стали. Але пригода на яблуні не забулася.

- Звернув увагу, як літала Сорока? - запитав якось братика Нявчик.

- Ну, крилами махала, - відгукнувся М'явчик, - але ж у нас крил нема, до чого це?

- Як сказати, — загадково протягнув Нявчик, потім узяв у передні лапки по великому листочку подорожника, піднявся на задні і кілька разів змахнув листочками у повітрі, переможно дивлячись на брата. - Чим не крила?

Ту ж мить котик втратив рівновагу і, під М'явчиків сміх, повалився у густу траву.

- Це ти літав чи танцював?

- А я ще раз спробую! - Стояв на своєму Нявчик.

- Пробуй, пробуй, — пролунав згори знайомий скрипучий голос Сороки. - Вийде - покличеш, хочу побачити.

- Знову ти? - Нявчик невдоволено зиркнув на гостю.

- Хіба ж ви птахи, чи хоч би комахи? - примирливо провадила Сорока.

А гелікоптери - птахи чи комахи? - огризнувся Нявчик, вражений у саме серце словами пташки. - Де у них крила, але ж літають?

М'явчикові дуже не хотілося ставати на бік Сороки, та бажання поділитися знаннями переважило.

- Гелікоптера у повітрі тримає великий гвинт. Так мама казала, - виправдався він перед братом, - ти за мухою ганявся, тому й не чув. Друга назва гелікоптера - гвинтокрил.

Оченята Нявчика радісно спалахнули.

- А оце ви бачили?! Від гвинта-а-а! - і котик, замружившись, щосили закрутив хвостом.

Сорока злетіла на нижчу гілку, щоб краще все бачити. Буде потім про що в лісі розповідати. Почувши шурхіт її крил, Нявчик розплю­щив очі:

- Що, я вже лечу?

- Ще ні, - скрекотнула Сорока, - але вітер уже здійняв.

Нявчик відчув, як хвостик від утоми починає затерпати. Він припинив ним крутити і присів на траву. Чомусь було трішки соромно, але відступатися від мрії котик все одно не збирався.

- Ну і що, що не вийшло? Відпочину трішки і щось обов'язково вигадаю! - уперто пробурмотів Нявчик, згортаючись клубочком де сидів. М'явчик умостився поруч з братом і собі задрімав. Від сміху теж можна втомитися. А Сорока поспішила до лісу. Про цю витівку кошенят його мешканці ще не чули. Двоє вигадливих пухнастих пустунів були їй вельми симпатичними, тож вісті на хвості неслися добрі.