Категорія: КЛЮЧ

Автор: Лукаш Микита

  0 / 0

- +  

Як Мішковинка була «дорослою»

 Історія шоста

Усі діти хочуть якомога скоріше подорослішати. Про це ж мріяла й Мішковинка. По сусідству з нею мешкала дамська лакована сумочка Коко Лакі, старша сестра вже відомої вам Фони Смарт. Вона годинами могла допасовувати до своєї гривки-бахроми блискучі стрази й часто повторювала:

- Мене назвали на честь відомої модельєрки! Подивіться лишень — я втілення стилю!

Щоправда, інколи її дражнили «Ко-ко-ко» й сміялися, що розуму в неї, як у курки, але лаковану красуню це не обходило.

Коко Шанель та її little black dress

Усі модниці світу знають це ім’я - Коко Шанель. Габріель Бонер Шанель була великою модницею й найвідомішою модельєркою минулого століття. Кумедне прізвисько Коко вона отримала завдяки пісням «Ко-ко-рі-ко» і «Хто бачив Коко у Трокадеро?», які виконувала на паризьких сценах.

Розпитайте своїх мам і бабусь, і вони розкажуть і про парфуми, і про капелюшки, і про сумочки Коко Шанель. А ще про маленьку чорну сукню, яку повинна мати кожна дівчина. Це плаття можна вдягти на роботу, а ввечері додати улюблене намисто й модний пасок - і бути зіркою будь-якої вечірки.

Щоразу, як Коко прямувала вулицею у своїй короткій чорній сукенці, виблискуючи на сонці, Мішковинка замріяно зітхала:

- От би й мені стати такою дорослою та гарненькою!

Якось, знову побачивши сусідську лаковану сумочку, Мішковинка вирішила: «Годі мріяти про доросле життя й просто чекати на нього! Треба діяти! Є в мене одна блискуча ідея!»

І ця ідея виявилася дійсно блискучою. Занадто блискучою.

Мішковинка побігла до татової майстерні, де той любив порпатися зі своїм літаком. У щільно закритій шухлядці вона знайшла пляшку з лаком та... намастилася ним із голови до ніг. Навіть червону стрічечку ретельно вмочила в рідину, щоб бути полакованою краще за Коко.

Від запаху лаку хотілося чхати, а ще й відчуття були не надто приємні. Мішковинка заблищала не згірше за Коко, але настрій у неї став зовсім не блискучий. Річ у тому, що лак застиг, і бідна дівчинка заклякла на місці й не могла навіть поворухнутися! А що вже казати про її улюблені перегони в мішках!

Саме ці веселі змагання якраз і вирішили влаштувати друзі Мішковинки й покликали її надвір. Та дівчинка, наче старенька бабця-торба, могла лише з вікна спостерігати за веселощами друзів.

Заледве діставшись ванної кімнати й нарешті змивши із себе весь блиск, Мішковинка подумала: «Ні, поки що моя улюблена червона стрічечка пасує мені більше, ніж дорослий макіяж. Я ще не награлася, не настрибалася й не набігалася. А з ним, із макіяжем, як виявилося, це робити дуже складно. А доросле життя нікуди від мене не втече. Не поспішатиму! Усьому свій час!»

А мама, коли Мішковинка розповіла ввечері цю кумедну історію, ще й додала:

— Бути дорослим - це не тільки виблискувати й носити короткі сукенки. Треба ще багато чого дізнатися й багато чому навчи­тися, щоб про тебе не сказали: «Хвальби - повнії торби, а в торбі нема нічого».