Категорія: КЛЮЧ

Автор: Есаулов Олександр Юрійович

  0 / 0

- +  

Антивірус

Розділ 2

Великий процесор,

Хазяїн і Володар Заекрання,

Жорстких дисків, чипів і числень

   Цієї самої хвилини, перервавши Хазяїна й 'Володаря на півслові, розчинилися двері і до кабінету зайшов дворецький Чипсет, витончений парубок років двадцяти п’яти, строгому чорному костюмі і сліпучо-білій сорочці із чорним метеликом. Голова його була вкрита капелюхом, схожим на щось середнє між канотьє й циліндром, у руці палиця з маленьким золотим набалдашником.

   Трохи розгублено він звернувся до свого владики:

   – Мій володарю, у нас гості...

      У кабінеті запало мовчання. Великий Процесор розгублено дивився на дворецького, пані Маплата, боячись своїм торжеством скривдити чоловіка, відвела очі убік, одна принцеса Інформа не приховувала радості. Нові люди в палаці з’являлися рідко, і для принцеси кожен такий візит ставав великою подією, тому вона від радості засміялася.

     – Не зрозумів... Хто у нас? – перепитав ВП.

     – Гості! Гості! – радісно заплескала в долоні принцеса.

     – Щойно з фізичного світу повернувся Дроник...

     – Хто дозволив йому залишати Заекрання? – строго насупив брови Великий Процесор: - Це Що за самовольство?

     – Не знаю, мій володарю. Він повернувся не один. Із ним людина з фізичного світу.

     – Ось же лиха година!

     – Хлопчик...

     – Яке грубе порушення протоколу! – вигукнула королева Маплата.

    – Людина! У нас у гостях людина! Тату, ти ж розповідав про людей, еге ж? Коли боровся з цією... із Гіреєю... Тебе ж люди врятували, еге ж? Ну, татусю, – термосила принцеса батька.

    – Авжеж, доню, це було. Чипсет, я впевнений, теж прекрасно пам’ятає цих славних хлопців та дівчинку – Рикпета, Кадима, Шанату, Васлу... Чи не так, Чипсете?

    – Так, мій володарю, я справді чудово їх пам’ятаю, а якщо й забуваю, то пам’ятник Великому Рятівному Чиху мені одразу нагадує.

    Звичайно, як же йому не пам’ятати цю історію. Одна із чарівниць на ім’я Гірея затягувала в Заекрання хлопчиків і дівчаток, щоб ті грали на її боці. Зрештою, усе це закінчилося державним переворотом, під час якого Великий Процесор був розкладений чарівницею на цифру. Якби не щаслива випадковість через те, що Васла дуже вчасно для Великого Процесора чхнув, то невідомо, яким шляхом пішла б далі історія Заекрання.

    – Процю, невже ти прийматимеш людину в такому вигляді? – невдоволено спитала королева. – Може, ти все-таки вдягнешся відповідно до протоколу?

    – А чим поганий мій вигляд? – питанням на питання відповів Великий Процесор. – У мене що, футболка брудна чи штани на цікавому місці порвані? Запрошуй їх, Чипсете.

    Чипсет статечно підійшов до дверей, широко прочинив їх і легенько стукнув палицею по підлозі.

    – Великий Процесор, Хазяїн і Володар Заекрання, Жорстких Дисків, Чинів і Числень чекає на вас, шановна людино. А ти, Дронику, – строго сказав він блазневі, навіть не посміхнувшись і зовсім не за протоколом, – розстебни комір.

    – Навіщо? – здивувався той.

   – У найкращому випадку – намилять шию, у гіршому – по ній отримаєш, – Чипсет із поклоном пропустив у кабінет Сергійка. Дроник, передчуваючи добрячий прочухан, тягнувся за ним з найпохмурішим виглядом.

   Хазяїн кабінету встав із крісла й вийшов із- за стола. Уся родина Великого Процесора з цікавістю розглядала незвичайного й несподіваного гостя. Нарешті Великий Процесор зволив перевести погляд на блазня.