Легенда про мальву і півонію
Колись ці гарні квітки були дівчатами-сестрами. Вони лікували людей від хвороб серця. Але тільки тих, хто не коїв людям зла.
Одного разу серед ночі хтось постукав до них у двері.
– Хто там?
– Впустіть мене, бо загину!
– А хто ж ти будеш?
– Я – Зимовий вітер.
– А чи не вдієш нам шкоди?
– Ні!
Відчинили дівчата двері. Влетів до хати Вітер-вітрисько.
– Що в тебе болить?
– Втрачаю сили. Не можу з Морозом змагатися.
– А чи добре серце маєш?
– А що таке серце?
Дівчата перезирнулися.
– А чи зробив ти щось добре людям?
– А що таке – робити добро? – здивувався Вітер.
– Твою хворобу ми не можемо вилікувати, бо допомагаємо тільки добрим людям.
Тоді дмухнув Вітер на сестер і стали вони замороженими квітами.
Навесні добрі люди висадили їх у землю: мальву – до вікон ближче, півонію – у саду біля джерельця.
Так і ростуть сестри, милують красою людей. А ті назвали їх квітами віри, надії й кохання.
Джерело:
Колиска для ельфів : легенди про квіти / іл. Я. Кернер-Вернер ; упоряд. А. М.Зеленська. – Київ : АВІАЗ, 2018. – 63с. : іл.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читають провідний бібліотекар відділу обслуговування дітей середнього і старшого віку та організаторів дитячого читання Л. Г. Кунах і бібліотекар Iкатегорії В. ОБордус.