Жовтий тюльпан
Стверджують, що у золотистому, щільно зімкнутому бутоні певний час перебувало людське щастя, і ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися різними способами: хто - силою, хто - хитрощами, хто - заклинаннями. І йшли до тієї квітки і старі, й молоді, здорові й каліки, ішли царі із шляхетним почтом і жебраки з ковінькою, йшли багаті марнотрати й бідні трудівники з мозолями на руках. Натовп напливав, натовп щезав... Але все марно - щастя не двалось до рук.
Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, йшла жінка. Бідна, натомлена, вела вона за руку свого маленького хлопчика, аж раптом звіддаля помістила золотистий бутончик, про який так багато чула.
Жінка й не збиралася, звичайно, його відкривати, знала, що це неможливо, але їй хотілося лиш подивитися на квітку, котра містила у собі те щастя, якого вона й іскринки за ціле своє життя не бачила, лиш важко зітхала на згадку про нього.
Вона тихенько-тихенько, із завмиранням серця, наблизилась до нього... Раптом хлопчик її, побачивши осяйний бутончик, вирвався з рук, і дзвінко сміючись, кинувся до квітки.
І - о, диво! - тієїж миті бутон розкрився сам по собі...
Те, що не підвладне було ні силі, ні хитрощам - зробив веселий безтурботний дитячий сміх, оскільки пора нашого дитинства, справді, - єдина пора усього нашого життя, коли іноді прозирає справжнє щастя.
Джерело:
Колиска для ельфів : легенди про квіти / іл. Я. Кернер-Вернер ; упоряд. А. М. Зеленська. — Київ : АВІАЗ, 2018. — 63 с. : іл.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Кунах Л. Г., провідний бібліотекар відділу обслуговування дітей середнього і старшого віку та організаторів дитячого читання.