ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

Категорія: Аудіоказки

Автор : Рудик Сергій Трофимович

  0 / 0

- +  

Молоденький Опеньок, висунувшись після дощу з землі, почав нарікати на старого порохнявого Пенька:

−    Гей ти, дідугане! Не застуй мені Сонця.

−    Не поспішай не видноту, - порадив розсудливий Пеньок.

−    Ти мене не вчи! Я сам знаю, що робити. Ну, хто ти? Звичайний Пеньок, а я Опеньок! На ціле “О” більший від тебе. Зрозумів?

      Переконавшись, що Пеньок не звертає на  нього уваги, від злості Опеньок аж затремтів (бо саме Вітер повіяв).

−    Ах ти, неслухняне старе порохно! Я тебе провчу!..

−    Сокиро, люба Сокирко, - звернувся Опеньок до Сокири, коли мимо проходив дроворуб. - Зрубай, будь ласка, цього пихатого старця. Звільним дорогу молодим.

Мовчазна, довірлива Сокира, не довго думаючи, бабахнула по Пеньку, аж луна пішла. Та разом з Пеньком злетіла й Опенькова голова. Бо ріс він на корені Пенька і живився його соками.