Чому рипить сніжок
А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.
Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м’якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов до нього та й питає: «Чому це ти, вуханчику, плачеш?» А той, схлипуючи, відповідає: «Заблукав, додому нія-а-ак не потраплю-ю!»
Здивувався дідусь: отакої – заєць і раптом заблукав у лісі. Як же те могло статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів старому свою пригоду.
Уранці він гуляв з братиками і сестричками на галявині. Їм було весело, так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець надійшов. Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Найдалі, в лісову гущавину, забіг той зайчик, якого оце й зустрів Дід Мороз…
Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину до заячої хатки. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі та здорові. Мама з татом вже ходили шукати свого найменшенького. Шукали, шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радості було, коли побачили свого синочка, та ще й з Дідом Морозом!
Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, пригладжуючи довгу бороду, сказав:
- Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли хтось буде до вас підкрадатися.
Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок і рипить, тобто попереджає зайчат та інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так: рип-рип, хтось іде, пильнуй!
Джерело:
Струтинський В. Чарівний скрипаль: казки для дошкільного віку / В. Струтинський ; худож. А. Гілевич. – К.: Веселка, 1984. – 16 с.: ілюстр.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна.
Текст читала Ірина Олександрівна Голенко.