Подарунок
Чи знаєте ви Івасика? Того самого Івасика-Стрибунця, що й хвилини на місці не всидить? Того Івасика, що сам прибіг додому, коли мама загубила його в універмазі, і через те вважає тепер себе вже зовсім дорослим хлопчиною. Не знаєте? Ну, то тепер будете знати.
У нашого Івасика сьогодні свято: приїхав у гості старший брат Микола! Івасик йому дуже зрадів, і мама зраділа, і бабуся, тільки тато ще не встиг зрадіти, бо ще не прийшов з роботи.
Зараз Микола вмивається. Мама смажить йому яєчню, а бабуся все дибає по хаті, хитає головою і дивується: і коли це Микола встиг вирости отаким здоровенним, вищим од татка?! Бабуся запевняє, що зовсім недавно Миколка вибрикував по хаті в куцих штанцях, отак, як Івасик, а тепер – бач, вже працює майстром на заводі!
Івасик все чатує біля братового чемодана. Йому кортить швидше довідатись, що ж то за подарунок привіз йому Микола. Може, м’яч? Тільки ж навряд, бо м’яча Микола подарував минулого разу і, певно, не знає що того веселого, блискучого м’яча ще восени прокусив безсоромний Сигнал – Петриків пес… А може, - заводну автомашину, таку, як у Райки?..
І чого це Микола так довго умивається? Вмивався б собі швиденько, бо вже от-от терпець увірветься…
Щоб привернути до себе увагу, Івасик починає клацати блискучими застібками чемодана: «Клац-клац!.. клац-клац!..» Це допомагає, - Микола, сміючись, підходить, відкриває чемодан і виймає звідти велику коробку кольорових олівців.
- Оце тобі, братухо, раз!
Івасик радий, бере з братових рук коробку і заглядає в чемодан: коли сказано «раз», то повинно бути сказано і «два»!
- А це тобі – два!
Микола подає Івасикові якусь плескату річ, загорнену в чистий папір. Івасик нетерпляче розгортає папір. Книжка… Він розчаровано зітхає. Краще все-таки, коли б машина або знову м’яч… Книжок у Івасика і так багато, і хоч він любить слухати, як йому читають цікаві казки, та поки допросишся маму або татка, щоб почитали! Все їм ніколи, все ніколи… А в бабусі – очі болять.
- Що, не сподобався тобі мій подарунок? – питає Микола. – Дарма, адже це не проста, а Чарівна Книжка. Ну, що ж, коли моє невлад, то я з своїм назад, - і він удає, що хоче забрати подарунок назад.
- Чарівна??? – вражено розкриває очі Івасик. – А чому вона – чарівна?
- А тому, що ця книжка відкриє тобі велику таємницю: бачити те, чого досі не бачив, чути те, чого досі не чув, розуміти те, чого досі не розумів.
- Ой… ой, Миколо, розкажи ж бо швидше, як вона це зробить!
Але в цей час мама покликала Миколу снідати, і він не встиг розповісти про таємницю Чарівної Книжки.
Джерело:
Письменна, Лариса. Казки, небом криті, а вітром підбиті: казки: для дошк. та мол. шк. віку /Л. Письменна; худож. В. М. Мануйлович. – К.: Веселка, 1990. – 325 с.: ілюстр.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна.
Текст читала Олена Володимирівна Вовк, бібліотекар I категорії.