Давно, дуже давно пес жив собі самітний. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин. Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:Вовче, брате, жиймо в’єдно!Вовк одповів:– Чому би ні!Зачали жити в’єдно. Раз, як ночували в лісі, вчув пес якийсь шелест і зачав трястися-боятися. Пробудив вовка, а той йому каже: – Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас!Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже: – Ведмедю, братику, жиймо в’єдно!Коли в’єдно, то в’єдно, – відповів ведмідь.Минула коротка доба. Раз на зорях вчув пес якийсь шелест і зачав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав:– Затягнімося в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Лишив ведмедя й пішов до двору короля лева.– Леве, Леве, королю звірів, жиймо в’єдно!– За слугу прийму тя, – відповів лев.Пес зостався з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися й зачав вити, гавкати. Вибіг лев з палати й каже йому:– Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох!Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має бути сильнішою, коли її лев боїться.Пішов пес до людини і пристав до служби в неї. Від того часу й живе пес з людиною.
Українська література : хрестоматія для шкіл з укр. мовою навчання. 5 кл. / І.В.Ткаченко. – Х., 2009. – С. 11-12.
Текст читає Вікторія Рогульська, бібліотекар І категорії відділу роботи з користувачами-учнями 5-9 класів.