Переляканий рак
Підліз якось рак до берега, аж дивиться – над водою на вигнутій очеретині щось кумедне звисає.
«І що то за нікчема?» - подумав. А потім обхопив очеретину та догори:
- Ану, мерщій злазь! Бо як трусону – то шубовснеш на дно! А тут я вже знатиму, що з тобою робити!
«Біда, не вийти мені живим з його дужих клешень», - подумав той, що вгорі, й затремтів усім тілом, аж очеретина заколивалася над водою.
Але поміркував і вирішив перехитрити рака.
- Слухай, ти, хвалькуватий недотепо! - гукнув униз. – Чи не бачиш, що на мені панцир, який не під силу й ковальському молоту, не те що твоїм немічним клешням. Я зараз сторчма кинуся зверху та приколю тебе до піщаного дня своїми гострими рогами! Що тоді скажеш?
Рак так і опустився грудьми на клешні.
Дійсно, в того, що погрожував згори, був панцир і роги.
«Ого, - засовався на місці він, - то якийсь небезпечний звірище. Краще зійти з дороги».
І позадкував у зарості.
З того часу рак так і повзе задом наперед, бо йому скрізь і завжди здається, що ось-ось зверху на нього кинеться той страшенний звір, якого ви, дітки, називаєте… сли-ма-ком.
Джерело:
Струцюк Й. Гостинець од зайця: вірші та казки / Й. Струцюк ; мал. В. Хомицького. – Львів: Каменяр, 1971. – 47 с. : ілюстр.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна.
Текст читала Ірина Олександрівна Голенко.