Чому в оленя гіллясті роги
Не слухався маленький олень мами. Мама каже:
- Полежав би ти хвильку.
А він увесь день гасає на галявині.
Мама каже:
- Навіщо ти це робиш?
А він нап’ється з джерела і каламутить воду ногами або відійде і з розгону – в дуб головою.
А одного разу надумав бешкетник видерти своїми короткими ріжками якогось чудернацького куща. Підійшов – і ну його торсати під корінь. Змагався, змагався, аж кущ од болю обізвався:
- Не чіпай мене, я хочу жити тут, на галяві.
- А чому ти маєш жити на галяві, коли я не хочу, - і олень всадив йому свої ріжки ще далі під коріння.
- Якщо я тобі тут заважаю, то носитимеш мене на своїй голові, - сказав кущ і вчепився корінням у нього. Олень струснув головою, але кущ не падав. Як вріс йому в голову.
Відтоді олень не розлучається з гіллястим кущем. Іноді хизується ним перед лісовою звіриною. А іноді не радий, бо як спіткає в густому лісі вовка, то нові гіллясті роги заважають йому при втечі.
Джерело:
Струцюк Й. Гостинець од зайця: вірші та казки / Й. Струцюк ; мал. В. Хомицького. – Львів: Каменяр, 1971. – 47 с. : ілюстр.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна.
Текст читала Ірина Олександрівна Голенко.