Пушок і дружок
Пушок і дружок
(розділ 1)
Тихо Качка сиділа в гніздечку, гріла тілом своїм яєчка. Прилетіла до неї муха (звали муху ту Набридуха). Задзижчала вона сердито, захотілося їй Качку вкусити.
А в цю мить розбишаки-щури повилазили тихо з нори. Крутять вони хвостами, клацають гострими зубами. Найстарший щур у хутряній шапці та ще й парасольку тримає в лапці.
Піднялася Качка, щоб схопити муху, а щури до гнізда щодуху. Ухопили яєчко щури. Щурик лапки задер догори, - й повезли щури на ньому качине яєчко до свого дому.
Собачка Дружок недалеко гуляв. Побачив щурів та як гавкне: «Гав-гав» Я вам покажу, розбишаки зубасті, як у Качки яєчка красти!».
Кинулися щури навтьоки, шарахнулися в усі боки. Найстарший, тікаючи, вивихнув лапку і загубив парасольку й шапку. Упало качине яєчко, розбилося, а з нього на світ каченя появилося. Гарненьке, жовтеньке, з широким дзьобком, і звалося воно Пушком. Шапку щуреву воно одягло, парасольку засунуло під крило. Іде, гойдається, через травичку перечіпається. Запишалось, неначе велика качка.
Тут побачив його собачка. «Ти хто?» питає. «Я Пушок! А ти хто будеш?» - «А я – Дружок».
Подружили Дружок і Пушок невеличкий та пішли удвох ловити рибку до річки. Вудку у воду закинув Дружок, дивиться пильно на поплавок. Раптом – як скочить! За вудилище – смик! І витяг із річки старий черевик.
«А що шарудить в черевикові так?» «Рятуйте мене! Та це ж рак-неборак!»
Далі вже рибку маленьку й велику вудив Пушок і складав у черевику. В тому ж таки черевику старому рибку несли наші друзі додому…
Джерело:
Карлов Георгій. Пушок і Дружок : [для дошк. та мол. шк. віку] / Г. Карлов [худож.] ; текст Ф. Маківчука, П. Глазового. – К. : Держ. вид-во дит. л-ри УРСР, 1957. – 63 с. : ілюстр.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна.
Текст читає Голенко Ірина Олександрівна