ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

Категорія: Аудіоказки

Автор : Біанкі Віталій Валентинович

  0 / 0

- +  

Сидить дід, чай п'є. Не пустий п'є — молоком забілює.

Летить повз нього сова.

—   Драстуй,— каже,— друже!

А дід їй:

—   Ти сова — шалена голова, вуха сторчком, ніс гачком. Ти від сонця ховаєшся, людей цураєшся — який я тобі друг!

Розсердилася сова.

—   Добре ж,— каже,— старий! Не буду до тебе по ночах на луки літати, мишей ловити, сам лови.

А дід:

—    Бач, чим лякати вигадала. Тікай, поки жива.

Полетіла сова, - забралася в дуб, нікуди з дупла не летить.

Ніч прийшла. На дідовій луці мишва в норах свистить, перекликається:

—   Подивись но, кума, чи не летить сова — шалена голова, вуха сторчком, ніс гачком?

Миша миші відповідає:

—    Не видати сови, не чувати сови. Нині нам на луці дозвілля, нині нам на луці привілля.

Миші з нір пострибали, миші по луках загуляли.

А сова з дупла:

—    Хо-хо-хо, діду! Дивись, як би лиха не трапилося,— миші он, кажуть, на полювання вийшли.

—   А хай ідуть,— каже дід.— Це ж не вовки, не заріжуть вівці.

Миші по луках шмигають, джмелині гнізда шукають, землю риють, джмелів ловлять.

А сова з дупла:'

—    Хо-хо-хо, старий! Дивись, як би гірше не вийшло, всі твої джмелі розлетілися.

—   А хай летять,— каже дід.— Нема з них пуття — ні меду, ні воску — самі пухирі.

Стоїть на луці конюшина кормова, головою до землі звиса, а джмелі гудуть-дзижчать, з луки геть летять, на конюшину не дивляться.

—    А сова з дупла: Хо-хо-хо, старий! Дивись, як би гірше не вийшло: не довелося б тобі самому цвіт з квітки на квітку розносити.

—    І вітер рознесе,— каже дід, а сам потилицю чухає.

По луці вітер гуляє, цвіт додолу сипле. Не потрапляє цвіт з квітки на квітку; не родиться конюшина на луці зеленій; не подобається це старому.

А сова з дупла:

—    Хо-хо-хо, діду! Корова твоя мукає, конюшини просить, кажуть, трава без конюшини, що каша без масла.

Мовчить дід вражений, нічого не каже. Була корова з конюшини здорова, стала худнути, молока менше давати.

А сова з дупла:

—    Хо,; хо - хо, діду! Казала я тобі: прийдеш до мене вклонитися.

Дід лається, та справа не посувається. Сова в дубі сидить, на мишей і не глядить. Мишва по луці шмигає, джмелиних гнізд шукає. Джмелі на інших луках гудуть, а до дідового і не йдуть. Конюшина на луці не росте, і корові трава зовсім не те. Молока у корови мало. Ось і до чаю дідові молока не стало.

Пішов до сови.

—    Ти вже, совушко-вдовушко, мене визволяй, нічим мені, старому, білити чай.

А сова з дупла очима луп-луп, лапами туп-туп.

—    Отож бо й є,— каже,— старина! Думаєш, мені то легко без твоїх мишей.— Вилізла з дупла, полетіла мишей лякати.

Сова полетіла мишей ловити.

Миші в нори поховалися.

Джмелі загули, над квітами залітали.

Конюшина стала наливатися.

Корова пішла конюшину жувати.

Молока у корови багато, і всі раді.