ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

Категорія: Аудіоказки

Автор : Секора Ондржей

  0 / 0

- +  

Була собі голка. Гарна така, але нещаслива.

          - Завжди мною тільки колють, - нарікала вона на свою долю. – Коль туди, коль сюди! Хіба можна отаке стерпіти? Утечу, знайду собі іншу роботу!

І втекла.

Тікаючи, побачила вона на подвір’ї квочку. Побачила і зраділа: - Ось піду до квочки, допоможу їй курчат зогрівати!

І почала підкрадатись до квочки.

 - Іди геть! Ще курчаток мені поколеш! – злякалася квочка і так дзьобнула голку, аж у тої вушко забриніло.

Заплакала голка і подалася ділі. Побачила крільчатник.

 - Піду сюди… - вирішила. – Буду кроликам подавати конюшину. Та якийсь необачний кролик схопив разом із соковитим стеблом колючу голку.

 - Ай-яй! – запищав він від болю. – Геть звідси! – затупотів ногами і викинув голку.

 - Ой лишенько! – заплакала голка. – Ніхто мене не хоче!.. Всі  цураються. А може, мене тому не люблять, що бояться?

І вирішила голка зачекати, доки стемніє надворі.

Небавом на землю впала темна ніч.

Вибралася голка із своєї схованки й почалапала до собачої буди.

 - Допомагатиму собаці сторожувати, - зітхнула тяжко і пірнула до буди.

Собака голку не дзьобнув, не вкусив. А тільки вві сні поворухнувся… А як поворухнувся, то голка ненароком уп’ялася йому в хребет. Ой! Як же собака злякався! Завив, загавкав і кулею вилетів з буди. З голкою в хребті.

 -Злодії! – вигукнула швачка Боженка й вибігла з хати на подвір’я. Але не подвір’ї не було ніяких злодіїв. Лише собака там гавкав, немов йому хвіст горів.

 -Замовкни ти, страхопуде!  - розгнівалася Боженка й шмагонула собаку недошитою блузкою, яку тримала у руках.

Собака одразу заспокоївся. Диво дивовижне! Може, в Боженки була чарівна паличка?

Ні! Не було в Боженки чарівної палички. То просто голка зашпилилась у блузку.

А як здивувалася Боженка, знайшовши в блузці голку!

 - Моя голочка, моя!.. – раділа вона. – Адже це моя улюблена голочка! – ніжно гладила її пальцями: - Моя любесенька, ходи до мне. Адже таку чудову голку, як ти, я ніде не знайду і не куплю!

Боженка негайно пошила голці подушечку й на ніч завжди застромлювала туди. А вдень, співаючи, шила цією голкою чудові сукні.

 - Мабуть, я таки шитиму довіку. Бо це вмію найкраще. А там, де я найкраще працюю, там мене найбільше цінують і люблять, сказала голка й назавжди залишилася у швачки.