ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

Категорія: Аудіоказки

Автор : Без автора

  0 / 0

- +  

Ворона вигодувала троє молодих воро­ненят. Вони підросли вже чималі, та літати ще сами не могли. От ворона й гадає собі:

—      Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше.

А тоді й каже до дітей:

—      Діточки мої, на цім дереві ми недовго сидітимемо, бо взавтра його ха­зяїн хоче зрубати. Вже сьогодня він при­значив його на згубу. От через це я мушу вас перенести на друге місце—аж ген тужи за ту широку річку.

Діти й обзиваються:

—    Як так, то й так.

Ворона бере в лапи найстарше во­роненя й несе. Як надлетіла на середину річки, то й питає:

—      Синку, чи будеш ти мене так годувати й переносити на старості літ, як я тебе годую та переносю, чи ні?

А вороненя й одказує:

—     А чому й ні! Вуху, мамко!

А ворона _:взял'а та й впустила його в річку, а потім вернулася цо друге, взяла його, занесла над річку та само вки­нула в воду, бо й воно обіцяло годувати та доглядати матір, а вона знала, що це не правда.

Вертається ото ворона по трете та й в його питається так, як і в тих двох, що вже втопила. А це трете й каже:

—     Ненько, я не можу цього обіцяти, бо тоді матему такі самі діти, як отеє зараз ви, й муситиму їх так годувати, як ви нас годуєте, а як їх занехаяти не зможу, то доглядати вас не обіцяю.

Тоді ворона сказала:

То ж ти справді вірна моя дити­на, бо ти правду сказала. Тому то я тебе перенесу й догодую. А тих двох я вто­пила, бо були брехливі, й обіцяли, що будуть мене на старість літ так годувати, як я вас годую.