Плутана казка
— Жила собі одного разу дівчинка. Звали її Жовта Шапочка.
— Ні, Червона!
— Ой, я забув. Справді, Червона Шапочка. Покликала її мама й каже: «Послухай, Зелена Шапочко»...
— Та ні, Червона!
— Ой, я забув. Справді, Червона. «Піди до тітки Діоміри й занеси їй картопляне лушпиння».
— Ні. Йди до бабусі та занеси їй пиріжка.
— Ну, гаразд. Дівчинка зайшла в ліс і зустріла жирафу.
— Ти переплутав! Зустріла вовка, а не жирафу!
— І вовк її питає: «Скільки буде шість разів по вісім?»
— Зовсім не так. Вовк її запитав: «Куди йдеш?»
— Твоя правда. І Чорна Шапочка відповіла...
— Це була Червона Шапочка, Червона, Червона!
— Так, Червона, і вона відповіла: «Йду на торг по баклажанний соус».
— Та що ти балакаєш! Вона відповіла: «Йду до хворої бабусі, та не знаю дороги».
— Твоя правда. І кінь сказав...
— Який кінь? Це був вовк.
— Ай справді вовк. І він сказав так: «Сідай на сімдесят п'ятий трамвай, вийди на площі Дель Дуомо, поверни праворуч, там будуть три сходинки, а коло них лежатиме одне сольдо, обійди сходинки, візьми сольдо й купи собі жувальну гумку».
— Дідусю, ти не вмієш розповідати казок. У тебе все переплутується. А жувальну гумку я хочу купити.
— Гаразд, на тобі сольдо.
І дідусь знову взявся за газету.
Джерело:
Родарі Д. Планета Новорічних Ялинок : казки / Д. Родарі ; пер. з іт. І. Дзюб; іл. В. Ігнатов. – Київ : Веселка, 1967. - 123 с. : іл.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Горбенко Наталія, відділ документів іноземними мовами.