Гуртом і батька добре бити
Відпочивав я після риболовлі в затоці на березі коло критого причалу. Це сарайчик такий на поплавках. Вода спала, а він похилився набік і так лишився.
Під краєм даху гороб’ячі гнізда, не одно − аж п’ять підряд. В гніздах горобенята. Іде жвава годівля. Старі горобці один по одному прилітають, залазять під дошки. Чути азартне цвірінькання малят. Вилетів горобець − мовчать. Прилетить новий − знову музика.
Характерно, що більшість птахів, як правило, гніздяться окремо. А горобці − народ артільний. Живуть гуртом, аби місця вистачило.
Дивлюсь я на цю картину сімейного артільного щастя, прислухаюсь і чую голос одного горобеняти не з-під даху, а з бур’яну. Видно, випало, їсти просить, і два горобці коло мене пурхають, черкають тривожно.
Раптом бачу − появляється кіт. Видно, вже не раз полював на таких дурних.
Що тут почалося! Горобців злетілося не з п’яти гнізд, а може, з двадцяти. Шум піднявся такий, що аж у вухах залящало. Кругом кота на бур’янинах качаються, пурхають, деякі просто на голову пікірують. Лають і клянуть по-гороб’ячому. Тріскотня просто жахлива.
Я слідкую, що буде; в крайньому разі, думаю, я того кота турну.
Кіт спочатку зробив вигляд, що це його не стосується. Іде потихеньку, тільки голову в плечі втягує та вухами ворушить. А потім не витримав галасу, повернувся і підстрибом зник. Звичайно, я того дурного горобчика в бур’янах знайшов і пустив до гурту під дах.
Горобці − гуртова птиця. Дружна. Вам, мабуть, доводилося спостерігати, коли вони збираються ночувати у вибраному ними місці. Злітається їх хмара. Крику того, сварки, бійки, − правда, безкровної, так більше товчуться. Аж от затихло все. Угомонились. І якщо заглянути в той нічліжний кущ, ви побачите, що вони мирно сплять грудочками один коло одного, бо так тепліше.
Джерело:
Литвиненко Валентин Гаврилович. Повітряна тривога : оповідання : для мол. шк. віку / В. Г. Литвиненко ; худож. В. Литвиненко. – Київ : Веселка, 1977. – 28 с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна