Шпачиний важіль
Багато роботи шпаку в травні, коли шпачат годувати треба.
Шука шпак поживи більше на землі, та все бігом, та все бігом. Ніколи вгору глянути. А пожива − дощові черв’яки і жучки всілякі − частіше всього під камінцями ховаються, особливо в спеку. Як їх діставати шпаку звідти?
Та в шпака важіль є. Підбіжить він до камінця, підсуне свій гострий ніс під нього, розкриє рота, от камінь і піднявся. Скосить шпак очі, і видно йому, чи є що під камінцем, чи нема. І якщо є, тоді перевертає, а нема − стулить рота, камінь на місце ляже, а шпак біжить далі. Іншим разом ще загляне.
В нього і очі для такого заглядання пристосовані, щоб і при розкритому дзьобі вперед видно було.
Джерело:
Литвиненко Валентин Гаврилович. Про маленьких друзів : [оповідання : для мол. шк. віку] / В. Г. Литвиненко ; худож. В. Литвиненко. – Київ : Веселка, 1959. – 38 с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна