Племінник мій вчиться на біологічному факультеті в університеті. Одержав він завдання − зібрати колекцію мух, тобто двокрилих. Зацікавився і я цим. Був у мене вільний час, вирішив йому допомогти.
Першу муху, домашню, ми впіймали зразу. Потім діло пішло важче. Де ми їх тільки не ловили! Навіть на пляжі лежали, як жертви, поки впіймали на собі овода. Вийшла вже чималенька колекція з тридцяти двох мух, серед яких була золота муха, надзвичайно рідкісна. Впіймали ми її у такому місці, що й сказати соромно.
Приїхавши додому, полягали спати, а колекцію мух, наколотих на булавки, на розчиненому вікні залишили. Це щоб вони вранці на сонці попідсихали, а тоді вже викладачеві нести.
Прокинувся я рано від якогось цокання: щось наче сухо постукує. Підводжусь, а з вікна − фррр!.. − горобець. Глянув, а з колекції тільки одна муха залишилась − домашня. А горобець злетів на тополю під вікном та ще й свариться. Не дали, мовляв, доснідати. Розбудив я племінника:
− Вставай, − кажу, − натуралісте, почнемо спочатку.
Наловили ми знову мух та вже золотої не впіймали. От капосний горобець!
Литвиненко Валентин Гаврилович. Про маленьких друзів : [оповідання : для мол. шк. віку] / В. Г. Литвиненко ; худож. В. Литвиненко. – Київ : Веселка, 1959. – 38 с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна