Як зникла качка
Приїхав якось у село до батьків, а на подвір’ї походжають кури з поважним півнем, а біля них одна-єдина білосніжна качка. Тільки качка зазівається, то й відразу котрась із чубарочок добряче смикне її за пір’я.
– Отакий-то клопіт, – каже батько, – доконають ці ревнивиці Сніжинку. Щоб не було згуби, то пообідаємо і пустимо її на свіжину – пропаде ж дарма. Пообідали, і батько вийшов на подвір’я, щоб спіймати качку. Але її там не було.
Кликав, сипав пшеницю, крихти хліба, картоплю… Таки не обізвалася. Шукали в хліві, в картоплях, у кукурудзі, навіть до сусідів заходили – марно. Як крізь землю провалилася.
Де поділася качка, навіть здогади не висловлювалися. Щоб шуліка забрав чи собака чужий, то такого бути не могло, бо при напасті кури такий рейвах учинили б, що на другому кутку села почули б. А тут, як мовиться, і собаки не брехали…
Бувають дива – на тому й заспокоїлись.
Та, як з’ясувалося згодом, диво тоді лише почалося. Якось уранці почулося на подвір’ї качине крякання. Вибіг батько із хати, а там – Сніжинка, а позаду неї – ланцюжок пухнастих жовтеньких каченят.
Дивиться Сніжинка в очі господаря, вертить головою, немов дорікає:
– А ти ж порішити хотів…
Не важко здогадатися, що тоді качка пропала, бо пішла сідати на яйця, що потайки нанесла. Але, як зрозуміла вона, що саме в ті хвилини над її життям нависла небезпека? Цього ніхто не пояснить.
Джерело:
Велесик Петро. Гніздо в кишені : оповідання / П. Велесик. – Рівне : ВАТ «Рівненська друкарня», 2008. – 88 с.
Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей
Текст читає Наталія Козачук, провідний бібліотекар Рівненської обласної бібліотеки для дітей.