АУДІООПОВІДАННЯ

Категорія: Аудіооповідання

Автор: Багмут Іван Андріанович

  0 / 0

- +  

Коли суворовці з відділення капітана Єгоровського висипали з лижами на плац, Юрко Череда підійшов до свого офіцера - вихователя.
- Я хочу щось вам сказати, - пошепки промовив Юрко, озираючись навкруги.
Капітан насторожився.
- Тільки щоб ніхто не знав, що це я вам сказав.
- Що таке? – спокійно спитав Микола Леонідович.
- Вчора після перевірки Ігор Криничний передав Маслюку пачку цигарок, -  сказав Юрко і глянув капітанові у вічі, очікуючи подяки.
Микола Леонідович враз похмурнів. Потім холодним поглядом окинув хлопця і суворо сказав:
- Суворовець Череда Юрій, скажіть, як називають того, хто доносить на товариша?
Юрко зблід і закліпав очима.
- Відповідайте! – зажадав капітан.
Юрко мовчав, почуваючи, як у нього від сорому холоне спина.
- Я чекаю відповіді, - сухо промовив офіцер.
- До… донощик, - заїкаючись, прошепотів хлопець, не в силі глянути у вічі вихователю.
- І ви вважаєте, що бути донощиком - це гарно? Ви хочете, щоб товариші знали вас як ябедника?
У Юрка враз стали круглими очі. Він уявив, з яким презирством дивитимуться на нього всі, коли довідаються про його вчинок. Блискавично забігали думки, шукаючи порятунку від того страшного, що так раптом стало перед ним.
- Я… я… не хотів… Але Ігор зробив погано…
- Ігор зробив дуже погано. Він буде за  це покараний. А ви? Ви гарно зробили?
У Юрка від хвилювання пересохло в горлі.
- Я… я хотів зробити гарно, - хрипко промовив він. – Я ж проти того поганого, що зробив Ігор…
- Те, що зробили ви, ніколи не вважалося гарним вчинком,- сказав капітан. – Ви б товаришували з хлопцем, який ябедничає на вас?
Юрко мовчав.
- Як би ви почували себе, -  продовжував капітан, - коли б я зараз сказав перед усім відділенням, що ви наябедничали на товариша. Га?
Офіцер помітив, як у хлопця блиснули сльози.
- От бачите, Череда, ви хочете, щоб ніхто не дізнався про ваш вчинок. А хіба хорошого вчинку людина соромиться?
Відділення вже двічі обійшло на лижах плац.
Юрко глянув на веселий ланцюг лижників, і в нього защеміло на серці.
П’ять хвилин  тому він був такий веселий і щасливий, як вони всі. А тепер страшний привид сорому і ганьби стоїть перед ним.
- Ось що, - сказав офіцер, і голос у нього був уже не  такий холодний і сухий, - ви зробили дуже погано, але дайте мені слово, що такого з вами більше ніколи не трапиться.
У Юрка порожевіло обличчя від радості.
- Я присягаюсь… клянусь, що ніколи, ніколи в житті не зроблю більш такого! – з почуттям промовив хлопчик.