Про дівчинку Яринку - маленьку українку
Я — Казка чарівна —
Дитинства царівна.
Знову в гості нині прошу
Дітвору усю хорошу.
Щоб цікаво було всім,
Щось новеньке розповім,
Казку про Яриночку — Маленьку україночку.
Жила собі в татка і неньки Яринка — дівчатко гарненьке. А було це так давно, що не можна і вгадати, у якому то селі відбувалося усе те. А село теє було гарне дуже. Хати чепурненькі, подвір'я чистенькі, попід вікнами квітники та вишневії садки. І жили в тім краї всюди чесні й працьовиті люди.
Навесні, коли з'являвся з-під снігу на світ перший зелений горбочок, мами випікали із тіста пташки жайворонки. А діти збиралися у гурточки, брали у руки випечені пташки, піднімали їх високо над головою і йшли довкола села, сповіщаючи про прихід панни Весни піснею: «А вже весна, а вже красна...» А найбільше виспівувала своїм дзвіночком-голосочком маленька Яринка. Матері до цих весняних днів старалися приготувати своїм дітям гарні обновки. Де ж їх було взяти? Коли ні шовків, ні інших багатих матерій не можна було придбати. Це коштувало великі гроші. Хіба що пани могли собі такі розкоші дозволяти. Але у Яринчиної мами (та і в інших теж) були вмілі та працьовиті руки, - а ще прекрасний довколишній світ, яким радувала око панна Весна та Літо і Осінь теж. І ось із цього дивосвіту Яринчина мама підібрала узори та барви для вбрання своєї любої донечки. Вишневий садок обдарував вишневою барвою, і пошила мама Яринці вишневу спідничку, а панна Весна прикрасила дрібненькими квіточками.
Джерело:
Календарик – дошколярик [Текст]: оповід., вірші, казки, ігри, загадки, скоромовки/ авт. упоряд М. Людкевич; [кол. худож.]. – К.: Веселка, 1997. – 176с.: кол. іл.
Ресурс надано Донецькою обласною бібліотекою для дітей ім. С. М. Кірова.
Текст читає Ольга Олександрівна Пшедромирська, провідний бібліотекар відділу обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів.