АУДІОРОЗПОВІДІ

Категорія: Аудіорозповіді

Автор : Секора Ондржей

  0 / 0

- +  

Славик був меткий і пустотливий хлопчик. І завжди він щось вигадував.

Так і цього разу: побився Славик з хлопцями  об заклад, що навчить звірят читати. Хлопці спершу недовірливо посміхалися: «Де це хто бачив, щоб звірят навчили читати?»

Але Славик привів цуценя й написав на клаптикові паперу: «Гав, гав». І як вигадаєте?  Цуценя одразу ж загавкало на клаптик паперу:

 - Гав, гав!

Потім Славик приніс кішечку й дав їй клапоть паперу, на якому написав: «Няв, няв». Кішка одразу занявчала:

 - Няв, няв!

Тоді Славик привів козу і написав їй: «Ме-е-е, ме-е-е». Коза подивилася на папір і собі:

 - Ме-е-е, ме-е-е!

 - Пхе! Таке й ми можемо, - насмішкувато сказали хлопці, взяли аркушик, де написано «Няв, няв», і показали його миші. Та, звичайно, перелякалась і втекла.

 - Бачиш, Славику! Миша прочитала й подумала, що то на неї кіт нявчить! – сказали хлопчики, певні, що ошукали Славика. – А тепер ми налякаємо козу!

Написали хлопці на зеленому папірці: «Бу,бу бу!», наче хтось голосно когось страхає, й підсунули під ніс козі. Коза понюхала зелений папірець, подумала, що то звичайнісінький листочок, і з’їла його.

 - Як цього разу нам пощастило, то ми придумаємо щось краще! – не вгавали хлопчики.

Узяли папірець, написали: «Ку-ку-рі-ку» і показали той папірець півневі. А півень як залопотів крильми та як кинеться на хлопчаків! Ледь утекли небораки.

Так Славик виграв парі. Бо тільки він зміг навчити звірят читати.