Червоний капелюшок
Талочці на день народження подаровано червоного капелюшка. Він був дуже гарний і личив дівчинці. Про це всі родичі і знайомі казали:
- О, який чудовий капелюшок! У ньому Талочка стала ще гарнішою.
Талочка майже не розлучалася з ним. Та якось червоний капелюшок десь зник. Талочка засумувала. Як це могло статися?! А може, він зачарований? Взялася його шукати. Шукали капелюшок і мама, і бабуся, навіть подружки приходили шукати. А він все не знаходився. Можливо, у кватирку вилетів?..
«І як він тільки міг? Адже я нічим його не скривдила, - думала Талочка. – І на підлогу не кидала, завжди чемна з ним була…»
Шукала, шукала дівчинка свого капелюшка, аж поки втратила будь-яку надію його знайти. Сіла вона якось на стільчику та й задумалась. Аж ось до неї підбіг менший братик Павлик і подав сестричці… червоного капелюшка. Вона навіть очам не повірила. Сплеснула в долоні:
- Ой, Павлику, де ти його знайшов?
- Не знайшов , а заховав, - щиро зізнався хлопчик.
- Навіщо ж ти його ховав? – зі слізьми на очах допитувалася сестричка.
- Бо… бо не хотів, щоб тебе… проковтнув злий вовк.
Джерело:
Поволоцький Григорій Федорович. Добрий чарівник : оповідання : [для дошк. віку] / Г. Ф. Поволоцький ; худож. С. Сєкало. – Київ : Веселка, 1985. – 18 с. : іл.
Ресурс надано Миколаївською обласною бібліотекою для дітей ім. В. О. Лягіна.
Текст читала Голенко Ірина Олександрівна.