Проєкт Національної бібліотеки України для дітей

 (уривок)
1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,
шукайте й знаходьте!
                                  Я все покажу вам,
                                  що є на полицях.
                                  Ви тільки, будь ласка,
                                  уважно дивіться.
                                  Можливо,
                                  на котрійсь
                                  із наших полиць
                                  ви знайдете те,
                                  що згубили колись!

                        2
                                 Отут перед вами –
                                 загублена совість.
                                 Гадаю, вона в нас
                                 лише тимчасово:
                                 без неї ж не можуть
                                 дорослі та діти
                                 і тижня прожити
                                 на білому світі...
  

                      Згубив її хлопець,
                                який тишком-нишком
                                надворі

                                                     малому підставив підніжку,
                                у іншого хлопця
                                м'яча одібрав,
                                сусідці по парті
                                малюнок порвав.

                               А тільки
                               питають у нього:
                               – Навіщо?! – Провину
                               він звалить одразу
                               на інших,
                               тому
                               ні в дворі з ним,
                               ні в класі не грають…
                               Гадаю,
                               він скоро
                               до нас завітає!..                               Ну от, подивіться,
                              а що вам казав я!
                              Уже поспішає по совість
                              хазяїн!
                              – Ця совість, я бачу,
                              належить тобі?
                              Будь ласка, бери,
                              але більш не губи!                             3
                             А тут на полиці –
                             роззява з роззяв,
                             найкращий ловець
                             і винищувач гав.                            Давно вже
                            усе він забув і проґавив:
                            забув,
                            що він має обов'язки
                            й справи,
                            забув десь портфель,
                            авторучку красиву,
                            забув і про те він,
                            що мама просила.                            

А якось на ґаву
                            так рота роззявив,
                            що сам загубив себе,
                            бідний роззява!                           

 Ще й досі
                            дивується всюди народ:
                            од хлопця зоставсь
                            лиш роззявлений рот...                            

Як тільки зустріне його
                            хтось із вас,
                            скажіть,
                            щоб зайшов за собою
                            до нас.                           

4
                           Ця купа велика –
                           загублений час.
                           Боюся, що й місця
                           не вистачить в нас...                           

Ось – час для навчання,
                           загублений в школі, –
                           його вже, напевно,
                           не вернеш ніколи!                          

Тут – час допомоги
                          і мамам, і татам,
                          який у розвагах
                          втрачали завзято.                         

Там – час для зарядки,
                         що в ліжках згубили
                         і разом зі спортом
                         у ліні втопили...                        

Тут стільки часу
                        погубили невчасно,
                        що я вже й не знаю,
                        куди його класти!                       

 Напевно,
                        мені доведеться
                        на дверях
                        скоріше прибити
                        табличку фанерну,
                        щоб з неї
                        нарешті довідався кожний:
                       «Загублений час
                       повернути не можна!»


Джерело:

  Костецький Анатолій Георгійович. Нас батьки не розуміють : вірші / А. Костецький ; худож. О. Дмитрієв. – Київ : Веселка, 1991. – 48 с. : іл.

        Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей

      Текст читає Людмила Іванівна Максимчук, провідний редактор науково-методичного відділу.



Коментувати