«Як дитиною, бувало…»
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Джерело:
Українка Леся. Горить моє серце : вірші та поеми / Українка Леся ; ред.-упоряд., авт. передм. Т. Сергійчук ; худож. О. М. Тищук, М. П. Москаль. - Київ : Київ. правда, 2004. - 464 с. : іл.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Бордус Валентина Олегівна, відділ обслуговування дітей середнього і старшого віку та організаторів дитячого читання.