Снігова баба
На весняночку нелюбу
Баба з снігу кривить губу:
– Йди-но геть! Від тебе, ба,
Я цілісінька слаба!
Як на сонечко погляну,
Наче свічка, тану, тану.
Тут же й сонечко, наш гість.
Припікає, мов на злість.
Про весну кричать сороки.
Що це: соньки чи то вроки? –
Тягне бабу все набік
у розбурханий потік.
Впала баба і незчулась.
Тільки ластівка метнулась:
– Хто сказав, що тут зима?
Скрізь дивилась я: нема!
Джерело:
Лятуринська О. Знаю казку : вірші, оповідання / О. Лятуринська ; упоряд., передм. Р. Радишевського ; худож. О. Кошель. – Київ : Веселка, 1995. – 95 с. : іл. – (Нашого цвіту по всьому світу).
Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей
Текст читає Наталія Андріївна Онофрійчук, завідувачка науково-методичного відділу.