Хто не знає мухи,
Мухи-набридухи?
Я на місці не сиджу.
«Жу-жу-жу! Жу-жу-жу!» –
Бачу бруд – я вже тут, –
Там, де мухи, там і бруд.
Всі грязнулі, замазури,
Невмиваки, нечепури,
Неохайні і брудні
Полюбилися мені.
Їла мед мала товстуха,
Забруднилася по вуха.
І тепер маха рукою, –
Не даю я їй спокою.
У Миколки і у Паші
Скатертина в манній каші.
Я до них помчала живо, –
Добра тут мені пожива!
Є у Нати кроленята,
Та не чистить клітку Ната.
І тепер у клітці тій
Мух літає цілий рій.
Не допивши молоко,
Склянку не помив Юрко.
Я лечу до неї радо:
Молочко – смачна принада!
Ось Оленка посуд миє,
У відерце ллє помиї.
А відерця не накрила, –
Я мерщій на нього сіла.
Допоміг сестрі Мартин –
Сміття висипав під тин.
Як же тут мені не жить,
Коли є що їсти й пить?
Прибирає Ганя з столу, –
Всі крихти зміта додолу.
Певно, дівчинка й не зна:
Пригоща мене вона!
Толя хусточки не носить –
Рукавом втирає носа.
Заяложений рукав
Всмак мене нагодував!
Задзижчала біля вуха
В Толі муха-набридуха:
Хто сказав, що ми нероби? –
Ми розносимо хвороби!
Жу-жу-жу! Жу-жу-жу! –
Я на місці не сиджу!
Дуже я люблю малят:
Полечу в дитячий сад!»
Набридуха полетіла.
Свою подружку зустріла, –
Та вертала з дитсадка,
Перелякана така:
«Ой погані в нас діла! –
Ледве звідти я втекла.
Там немає замазур,
Невмивак і нечепур.
Від липучки-мухомора
Буде нам велике горе.
Всі там труять нас та б’ють –
Жити мухам не дають!»
Свою подругу не слуха
Вперта муха-набридуха:
«Жу-жу-жу! – вона сміється. –
Це тобі лише здається!..
Ти втікаєш? Ну й смішна! –
Полечу туди одна!»
Набридуха вже в дорозі…
Ось присіла на порозі,
Покружляла там хвилинку,
У вікні знайшла щілинку,
На липучку тільки – гець! –
ТУТ-БО МУСІ І КІНЕЦЬ!
ДЕ ОХАЙНО Й ЧИСТО
ВСЮДИ,
ТАМ НІКОЛИ МУХ
НЕ БУДЕ!
Бойко Грицько. Муха-набридуха : книжка-картинка / Г. Бойко ; мал. Бе-Ша. – Київ : Веселка, 1968. – 14 с. : іл.
Ресурс надано Рівненською обласною бібліотекою для дітей
Текст читає Наталія Андріївна Онофрійчук, завідувачка науково-методичного відділу.