Він до класу зайшов неквапливо,
крейду взяв і, немов чарівник,
вивів числа на дошці красиво:
— Ось вам ділене, частка, дільник.
Заспівало нам слово доданок,
мов дударик заграв на дуду;
а дільник — як щільник із дуплянок,
що дідусь нам зібрав у саду.
Частка, множник, добуток, остача —
квітів жмутик, і бджілка гуде;
оживають слова — і задача
веселіше до розв'язку йде.
Зачаровані мовним розмаєм,
що росою спадає з розгіль,
ми в учителя щиро питаєм:
— А відкіль це буяння? Відкіль?
— Від землі слова рідного соки, —
усміхнувсь він, скінчивши урок. —
Це — поезії небо високе,
що людину зове до зірок.
Білоус Дмитро. Рідні небеса : вірші / Д. Білоус ; передм. Я. Гояна ; худож. М. Онацько. – Київ : Веселка, 2005. - 143 с. : іл. – (Українській дитині).
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Кунах Людмила Григорівна, провідна бібліотекарка.