Не вгадаєте ніколи!
- Гляньте, діти, сюди на папір.
Відгадайте, який оце звір?
В нього грива кошлата, як вовна…
- - Що гадати? Це ж лев, безумовно!
- - Ні, не лев.
В нього роги розкішні на диво…
- - Так тоді це корова, можливо?
- - Ні, не корова.
Вуса довгі, цупкі, наче дріт…
- Догадались! Звичайно, це кіт!
- Ні, не кіт.
Ніжки ніжні, тонкі, мов лоза…
- Почекайте! А може, коза?
- Ні, не коза.
Весь колючий, неначе будяк…
- Ну, тоді це, звичайно, їжак!
- Ні, не їжак.
На копитах підкови стальні…
- Так це кінь, очевидно? Чи ні?
- Ні, не кінь.
Хвіст пухнастий – аж любо дивиться.
- Ну, тоді, безумовно, лисиця!
- Ні, не лисиця.
Не вгадаєте, мабуть, ніколи.
Це «художники» юні Микола,
Митя, Вітя, Тарасик і Федя
Уп’ятьох малювали ведмедя.
Схожий?
Джерело:
Ребро П. Квіти мають імена : вірші / П. Ребро ; худож. Н. Левчишина, М. Левчишин. – Київ : Веселка, 1995. – 47 с. : іл.
Ресурс надано Дніпропетровською обласною бібліотекою для дітей
Текст читає провідний бібліотекар відділу обслуговування дітей дошкільного та молодшого шкільного віку Монська Тетяна Вікторівна.