Ми ходили по долині,
Між ромашок-зірочок,
Ми принесли у хустині
Сто сердитих колючок.
Сто сердитих колючок —
Це такий наш їжачок.
Частували молоком,
Він згортається клубком.
Принесли йому жуків,
І дивитись не хотів.
Показать його просили,
Що це в нього — хвіст чи ніс?
Він наїжився щосили
І під кошика заліз.
Ну, не хочеш — І не треба,
І не глянемо на тебе!
Він до вечора сидів,
Показатись не хотів.
Із газети впав листок
Біля кошика в куток.
Тільки раптом скік-поскік —
Ворухнувся та й утік.
Впала мамина хустина,
Біля кошика лягла.
І хустина, мов пір’їна,
По підлозі попливла.
— Ой, лови! Ой, лови!
Ходять речі, як живі!
Упіймали ми хустину.
— Ти не будь така швидка!
Розмотали ми хустину
І уздріли їжака.
От їжак - їжачок, —
Сто сердитих колючок!
Пригара Марія. Їжачок / М. Пригара // Жовтеня. — 1940 . — № 8. — С. 24.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Грабовський Євген.