Чому заєць без шапки ходить
Під кущем собі лежить
Заєць на світанку.
Дума: що коли пошить
Шапочку–ушанку?
Не страшна тоді зима
Й віхола шалена.
Всі б сказали, що нема
Розумніших мене.
Це б про мене на весь край
Слава полетіла!...
Заєць очі протира
І – мерщій за діло!
Смушок взяв у барсука,
Нитки – у лисиці,
Голку в друга–їжака, -
Заходивсь трудиться!
І не спав він, і не їв
З ранку і до ранку –
Наш зайчисько собі шив
Шапочку–ушанку.
А пошив - ще й не надів,
Як звірята й птиці
Прибули з усіх кінців
Шапку подивиться.
Кожен гладив теплий міх,
Кожен дивувався.
А зайчисько слухав їх
І ще більш пишався!
Та озвався тут ведмідь:
- Шапочка чудова.
Нумо, зайчику, надіть
Просимо обнову!
Заєць шапочку в ту ж мить
Враз надіти хоче,
І не може це зробить!
А вже ліс регоче!
Покотився дружний сміх
З краю і до краю.
А зайчисько з усіх ніг
Дременув із гаю.
Як летів поміж кущів, -
Поколов і лапки.
Так чому ж він не надів
Свою теплу шапку?
Чом він мерзне стільки літ
В дощ і в завірюху?
Бо ту шапочку надіть
Заважають...
вуха!
Джерело:
Ребро, Петро Павлович. Чому заєць косоокий / П. П. Ребро ; худож. С. та В. Зубарєви. - Дніпропетровськ : Облвидав, 1958. - 35 с. : ілюстр.
Ресурс надано Запорізькою обласною бібліотекою для дітей «Юний читач»
Текст читала Надія Олександрівна Шахневич, бібліотекар I категорії.