Бузиновий цар
У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.
Баба каже: − Не ходи!
Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті,
сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні,
кігті в нього як залізні,
руки в нього хапуни −
так і схопить з бузини!
Я кажу їй: − Бабо, ні!
Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні,
він сидить собі в короні.
Грає в дудку-джоломію,
я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці
квіти − всі його підданці.
Є оркестри духові,
равлик-павлик у траві.
Є у нього для настрашки
славне воїнство − мурашки.
Три царівни бузинові
мають кожна по обнові.
Невсипущі павуки
тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі
зорі світяться вночі.
Він сидить у бузині,
усміхається мені!
Джерело:
Костенко Л. Бузиновий цар: вірші: для дошк. віку / Ліна Костенко ; худож. В. Ковальчук. − К.: Веселка, 1987. − 32 с. : ілюстр.
Ресурс надано Рівненською державною обласною бібліотекою для дітей.
Текст читає Наталія Петрівна Дибач, завідуюча сектором автоматизації та механізації бібліотечних процесів.