О руки ті!
Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон
дитяти.
З віків у вічність
проліта земля,
Нас на руках тримаючи,
як мати.
3 чужих країн вертаючи
домів,
Після далеких мандрів
і розлуки,
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені, сумні,
ласкаві руки.
Ці руки пестили, варили
і пекли,
І сорочки нам шили
й вишивали,
І підкидали в небо нас малих,
Щоб і в житті так високо
літали,
Мов ластів'ят лаштуючи
в політ.
В любистковому літеплі
купали,
І прикипали руки до воріт,
Коли між люди вперше
випускали.
Ніщо не вічне —
вічні матері...
Уже й тоді,
як нікому стрічати...
Допоки сонце сяє угорі,
Вона живе — многостраждальна мати.
Орач Олег. Руки матері [Електронний ресурс] / О. Орач // Свобода : [веб-сайт]. - Режим доступу: http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-088.pdf. - Оригінал: Свобода.- 1991. – 10 трав. – С. 2.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей.
Текст читає Кунах Людмила, відділ обслуговування дітей середнього і старшого віку та організаторів дитячого читання.