Дурійка
Раз до хлопчика Андрійка
причепилася дурійка.
Хлопчик вмитися захоче,
а вона його лоскоче.
Хлопчик сяде їсти кашу,
а вона його замаже.
Ще й сміється із люстерка!
Вже давав він їй цукерки,
і відерце, і лопатку,
вже стомився, хоче спатки,
а дурійка з-під подушки
смик та смик його за вушко:
- Ти нечемний, неслухняний.
Ти в садочку бив Уляну.
Ти підставив їй підніжку.
Ти тягнув за хвостик кішку,
на шматки порізав м'яч... –
Не відчепиться, хоч плач!
Джерело:
Стефурак Неоніла Василівна. Кольорові гусенята : вірші / Н. В. Стефурак ; худож. Є. Крига. – Київ : Веселка, 1990. – 32 с. : іл.
Ресурс надано Національною бібліотекою України для дітей
Текст читає Ольга Шемота, відділ соціокультурної діяльності.