АУДІОВІРШІ

Категорія: Аудіовірші

Автор : Костецький Анатолій Георгійович

  0 / 0

- +  

Ніколи і нізащо

дорослим не позаздрю!

На них дивитись —

просто сміх.

Скажіть:

хіба життя у них,

коли нічого в світі

не можна їм робити?!

Не можна їм на дерево,

хоч це і дуже просто,

аж на вершечок здертися.

Адже вони — дорослі.

Не можна грати у футбол

на вулиці завзято

і, у вікно забивши гол,

через паркан тікати.

Та й серед парку, по траві,

босоніж, без сорочки

не можна погасати їм.

Адже вони — дорослі!..

А я?

Як тільки я схотів —

м'яча ганяв

аж п'ять годин,

тоді на клен собі заліз,

сховався в теплім листі,

сидів і позирав униз,

ще й, наче шпак,

посвистував,

а потім –

бігав по траві

та в ній метеликів ловив.

Оце життя — хороше!

Не те, що у дорослих...

Та ще скажу по честі,

щоб ви про все вже знали:

дорослим можна дещо,

хоч дуже й дуже мало.

Ну, з'їсти пуд морозива

дозволено дорослому.

Ну, можна, скільки влізе,

дивитись телевізор.

Ну, можна ще не спати

і цілу ніч читати.

Але хіба ж то здасться

така дрібниця

щастям?..

Тому

ніколи і ніде

дорослим я не заздрю,

бо я дорослим буду теж,

а він малим —

нізащо!