Бутник-Сіверський Борис Степанович
Борис Степанович Бутник-Сіверський
(1901–1983)
Мистецтвознавець, історик, етнограф.
Народився 16 березня у Чернігові. Закінчив Чернігівське реальне училище у 1917 році, а потім і Київський археологічний інститут (1926 року). Працював у Чернігівському губернському, згодом у Всеукраїнському комітетах охорони пам’яток старовини і мистецтва, у Київському центральному архіві, а також у музеях і архівах Вінниці та Полтави.
В 1921-1922 рр. працював в дитячому санаторії (Київ, Пуща-Водиця), де і розпочав науково-дослідницьку роботу з дитячого мистецтва. У 1922 році розпочав роботу в АН УРСР, де у 1924 році організував і очолив Кабінет з дослідження дитячої графічної творчості. З 1931 року керував Кабінетом масового революційного мистецтва; одночасно викладав курс художнього виховання в вишах та вів редакторську роботу в дитячому видавництві. У 1929 році опублікував видання про принципи ілюстрування дитячих книг і статтю про дитячий малюнок; цього ж року в протоколах Президії Всеукраїнської АН розміщував звіти про роботу зі збору дитячих малюнків в Кабінеті з досліджень дитячої творчості. У 1930 — науковий співробітник, з 1931-1933 рр.— старший науковий співробітник АН УРСР. В 1933-1939 рр. направлений в Баку, де працював ученим секретарем Інституту історії, археології і етнографії АН Азербайджанської РСР. Художнім керівником Музею етнографії АН СРСР (1939–1940 рр.). Асистентом і помічником декана економічного факультету Ленінградського університету, та головним бібліографом публічної бібліотеки.
В червні 1944 року повернувся до Києва. А у 1946 році захистив дисертацію. В подальшому був старшим науковим співробітником Інституту мистецтв, фольклору и етнографії АН УССР.
Вів дослідження у галузі історії українського образотворчого мистецтва, зокрема шевченкознавства, народного декоративного мистецтва, плаката, художньої критики, дитячої творчості. Склав бібліографічний покажчик із художнього виховання дитини. Один з упорядників зібрання творів Т. Шевченка у 10-ти т. (К., 1963) і його мистецької спадщини у 4-х т. (К., 1961–64). Вивчав також петриківський розпис. Помер 5 листопада 1983 року.