Олександр Теофілович Богачук
(1933-1994)
Український поет, народився 18 грудня 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району на Волині в сім’ї коваля. Талант до слова та пісні почав проявлятися у нього ще в ранньому дитинстві. Мабуть, в цьому відіграла важливу роль мати.
Після війни, закінчивши Луцьку середню школу робітничої молоді, вступив на історико-філологічний факультет Луцького інституту ім. Лесі Українки, який закінчив у 1958 році. Працював журналістом у районній та обласній газетах, старшим редактором обласного управління у справах преси. Свої твори друкував у літературних альманахах, республіканських газетах „Молодь України”, „Радянська Україна” та журналах „Дніпро”, „Вітчизна”, „Жовтень”.
У грудні 1985 року Олександр Богачук переїздить на роботу до Рівного, де очолює новостворену обласну організацію Спілки письменників УРСР (1985-1989 рр.). Тут митець створив багато поетичних творів, які друкувалися у збірках: „Незабутнє”, „Вересневий грім”, „Ні”, „На лісовому озері”, „Зелене руно”, „Золота жінка”, „Крик попелу”, „Стогін землі” та ін. На його вірші написано чимало пісень і романсів. Поет і сам пробував свої сили в музиці. Одна з перших його пісень „Тиша навкруги”, присвячена дружині Люсі. 18 травня 1994 року О. Богачук помер.
Писав поет і для дітей. У 2009 році за сприяння дружини О. Богачука була видана його книжка „Дідусева казка”, яка в 2014 році отримала перемогу в обласному конкурсі „Краща книга Рівненщини” в номінації „Краще видання для дітей”.