Юрій Якович Покос (псевдонім Покос)
(1879–1943)
Народився в с. Красногірка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. З малих літ наймитував, але встигав також учитися. Після закінчення сільської школи працював у Катеринославі відтак у Криму, на Кавказі: був чабаном, вантажником, бляхарем, матросом, аптекарським практикантом. Одночасно вчився, щоб здати екстерном за гімназичний курс.Врятував життя від розтерзання бурами полоненого молодого англійського військового журналіста Уінстона Черчілля. Пізніше сам потрапив у полон до англійців і разом з У. Черчіллем поїхав до Великобританії, де навчався (за рахунок батьків Черчілля) в одному з англійських університетів, зробив подорож до Сполучених Штатів Америки.
Повернувшись на батьківщину, Юрій Якович перейшов на цивільну службу і займався літературною діяльністю. Уперше надрукувався у херсонському альманасі «Перша ластівка» (1905). Видав поетичні збірки «На полях життя» (за різними відомостями — 1909 або 1910 роки). В 1917 році працював в апараті Центральної Ради Української Народної Республіки. Будяк був заступником голови Білоцерківського товариства «Просвіти». Активно пропагував творчість Т. Г. Шевченка. Після 1917 року Ю. Я. Будяк оселився у Києві, тривалий час працював учителем української мови. Належав до літературної організації «Плуг». Писав вірші й оповідання для дітей. Працюючи педагогом, написав історичні поеми: «Невольниця-українка» (1907) та «Пан Базалей» (1911), «Записки вчителя». Він автор ряду повістей, п’єс, оповідань, в яких відобразив життя України. Написав п’єси «Під промінням Червоного Жовтня», «Жовтнева казочка» (1924), видав збірку повістей «До великої брами» (1929). В 1935 році письменника заарештували. Відбувши покарання, в 1940 р. повернувся до Києва, продовжив учительську працю. Помер Юрій Якович 23 вересня 1943 року в Києві. Реабілітований 1958 році.