АВТОРИ

Остап Вишня ( Губенко Павло Михайлович )

(1889–1956)

Остап Вишня (справжнє ім’я - Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Зінківського повіту на Полтавщині (тепер село Грунь Охтирського району Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї.

Павло здобув початкову освіту в Зінькові, а потім навчався у Києві, у військово-фельдшерській школі. По закінченню навчання у 1907 році військовий фельдшер Павло Губенко потрапив до армії, а згодом працював у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західних залізниць. Проте він  не став присвячувати себе медицині, і, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але з різних життєвих причин залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній роботі.

В роки громадянської війни Павло Губенко, ризикуючи життям, особисто працював у поїздах, що перевозили  тифозних хворих. Підтримував їх  медикаментами та морально, розважаючи хворих смішними анекдотами, які сам і складав. Саме тоді почали з’являтися його перші публікації у періодичній пресі.

1919 року Павло Губенко повертається до Києва і працює у видавництві «Книгоспілка». А у жовтні 1920 року він стає в Харкові працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК». Так розпочинається період його активної творчості й систематичних публікацій у пресі (псевдонім Остап Вишня вперше з’явився 22 липня 1921 р.)

Молодий журналіст і письменник майже щодня друкувався на сторінках періодичних видань. Матеріалом для його творів було саме життя. Слово гумориста мало надзвичайну популярність. Одна за одною вийшли збірки творів письменника: «Діла небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп’яшки», «Вишневі усмішки», «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився» та інші. У 1928 і 1930 роках двома виданнями вийшло зібрання «Вишневих усмішок» у чотирьох томах. О. Вишня здобуває визнання самобутнього майстра української сатири і гумору.

У 1933 році гуморист був незаконно репресований і до 1943 року спокутував нікому не зрозумілу «провину» перед народом в радянських таборах.

До творчого життя письменник зміг повернутися лише в 1944 році. В нещодавно звільненому від фашистських окупантів Києві, Остап Вишня написав перший після повернення твір — «Зенітка», опублікований у газеті «Радянська Україна».

Після Великої Вітчизняної війни О. Вишня став співробітником гумористичного журналу «Перець» та членом правління Спілки письменників України.

Табори підірвали здоров’я письменника, але до останніх днів життя він не залишав літературної творчості. Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року.