Василь Михайлович Довжик
(1943–2022)
Український поет і прозаїк, перекладач, драматург; актор театру і кіно; ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України, член Національної спілки письменників (1980), Національної спілки театральних діячів.
Справжнє ім’я — Должиков Василь Михайлович. Народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині. Освіту здобув у Лебединському педагогічному училищі (1962) та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого (1970).
Працював в сільській школі с. Піски на Чернігівщині, в Бюро пропаганди художньої літератури НСПУ, в театрі «Слово». Був заступником директора Будинку літераторів в Києві.
У його творчому доробку ціла низка творів для дітей: збірки акровіршів-загадок «Хто ключик знає, той відгадає», «Мій Всесвіт веселий, мій світ загадковий»; збірки віршів «Піду я з татом на завод», «Вчать абетку кошенята»; оповідань «Таємниця Голубої бухти»; повістей «Втеча», «Перерваний урок», «Підкувати блоху»; повістей-казок «Чому усміхався трамвай», «Їжачок і квітка», «Уперта хата», «Кам’яна дуга над безоднею»; п’єси «Літай-зілля», «Кіт-екстрасенс», «Щедрий вечір»; книжки-комікси «Як Котик і Цуцик весело спускалися з карпатських верховин»; книжки-картинки «Синя мишка».
Важко хворів з 2020 року. У березні 2022 через російське вторгнення до України евакуювався з дружиною і неповнолітньою донькою за кордон в м. Брандис над Лабем (Чехія), де й помер 30 травня.