АВТОРИ

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївцях Лубенського району, що на Полтавщині, в селянській родині. Вірші почав писати ще з шкільних років. А талант письменника розквітнув в Черкасах, куди після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка в 1957 році приїздить молодий журналіст. Тут він працював в газеті «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети». В Черкасах Василь Симоненко пише свої найголовніші твори.

Перша його збірка поезій «Тиша і грім» (1962 р.) і казки «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила» (1963 р.). Вже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини – України («Лебеді материнства», «Україні» та ін.). У 1963 році В. Симоненка прийнято до Спілки письменників України.

14 грудня 1963 року, двадцятивосьмилітнім він відійшов у вічність, залишивши нащадкам творчий заповіт – сотні талановитих віршів, десятки новел, оповідань, статей, казок, незавершену п’єсу із студентського життя…

Похований у м. Черкасах.

В. А. Симоненко – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (посмертно) та літературної премії імені Миколи Островського (посмертно). В Україні встановлена щорічна літературна премія імені Василя Симоненка, а на Черкащині – обласна літературно-публіцистична (з 2001 р. - літературна) премія «Берег надії» імені Василя Симоненка.

Його іменем названа вулиця в м. Черкасах та обласна бібліотека для юнацтва. В редакції газети «Черкаський край» створено «Музей В. Симоненка» (2005 р.).