Стус Василь Семенович
(1938-1985)
Василь Стус народився 6 січня 1938 року на Вінниччині в с. Рахнівка Гайсинського району. Дитинство і юність минули на Донбасі. Після закінчення філологічного факультету Донецького (тоді ще Сталінського) педінституту вчителював, служив в армії, працював у газеті.
1959 року в «Літературній газеті» було надруковано добірку його поезій з напутнім словом Андрія Малишка. 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР в Києві. З’явилися перші журнальні публікації віршів, критичні нариси про творчість молодих поетів у журналі «Дніпро».
Василь Стус належав до опозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, що одверто протиставила себе тоталітарному режимові. Активно протестував проти реставрації культу особи, затискування свободи думки. Двічі його арештовували і засилали у спецтабори, де він і помер. За кордоном у 70-ті роки побачили світ дві збірки його поезій: «Зимові дерева» (Брюссель, 1970) і «Свіча в свічаді» (Сучасність, 1977). На батьківщині ж його вірші поширювалися в списках, через самвидав. Перша в Україні збірка Василя Стуса «Дорога болю» вийшла у 1990 році. Ім’я Василя Стуса увійшло в нашу історію як символ духовної незламності й свободи.