АВТОРИ

Фомін Євген Павлович
(1910 – 2008)

     Євген Павлович Фомін – яскрава зірка в небі української поезії  20-початку 40-х років ХХ ст. Уродженець Каховки, вихованець Херсонського дитячого будинку, він через усе своє життя проніс глибоку любов до таврійської землі, як і до матері-України. Дебютом для Є. Фоміна стала публікація його раннього вірша «Гроза» в другому випуску журналу «Молодняк» за 1927 рік. Того ж року в Херсоні побачила світ перша книжка юного автора – «Поезії». А далі – ціле гроно видань, які ставали черговими віхами в творчій долі поета – «Трипільська трагедія» (1929), «Ескізи» (1930), «Пригоди Диркіна» (1931),  «Засідання героїв» (1932), «Мічурін» (1935), «Книга поезій» (1936), «Лірика» (1938), «Поеми» (1939), «Івасик-Телесик» (1941, у співавторстві з А. Шияном), «Кров за кров» (1942). У період Другої світової війни Є.Фомін працював військовим журналістом у прифронтовій зоні. Нелегально перебрався до Києва, де мешкав у знайомих, але був заарештований гестапо. Він не погодився на співпрацю з окупантами. Восени 1942 року Євгена Фоміна було розстріляно у  Бабиному Яру. Посмертно опубліковано його «Вибране» (1956, 1958, 1963).