АВТОРИ

Василь Іванович Атаманюк 

(1897–1937)

Народився у бідній селянській родині (містечко Яблунів, нині смт Косівського району Івано-Франківської області).В 1909–1915 роках навчався в Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915 р.). Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських січових стрільців. У 1918–1920 рр. мешкав у Катеринославі. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем «трудової школи». 1922 року переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».
Перший друкований твір — вірш «Лист малого синка до батька на війну» — з’явився 1915 році. Перша збірка його лірики «Як сурми заграли до бою» побачила світ ще у 1916 р. Згодом вийшли друком книжки поезій «Чари кохання» (1921), «Хвилі життя» (1922), «Жовтень» (1924), «Галичина» (1925), «За Збручем грози» (1930), «Дума про Степана Мельничука» (1924), «Тяжкі роки» (1930), «Батіг і багнет», «Крізь кривду і кров» (1932), у яких зображені болі й страждання західноукраїнського трудового села в умовах польсько-шляхетського гніту, наростання у ньому революційних настроїв. Як перекладач видав антологію «Нова єврейська поезія» (1923), упорядкував збірники «Сатира і гумор» (1926), «Літературні пародії» (1927), «Революційні пісні Західної України» (1928), «Революційна поезія Західної України» (1930), «Антологія західноукраїнської поезії» (т. 1-3, 1930-1931). Писав Василь Атаманюк і твори для дітей.
Вірші, оповідання, переклади та літературно-критичні статті друкував у газетах і журналах «Український пролетар», «Вісті», «Більшовик», «Пролетарська правда» та ін. Заарештований 31 січня 1933 у Києві. 1 жовтня 1933 «судовою трійкою» засуджено до п’яти років ув’язнення. Перебуваючи в концтаборах «Карлаг» і в «Соловках», звернувся в 1935 році із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. Проте це не полегшило його долі. Навпаки, Особлива трійка НКВС 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти». Розстріляний у Карельської АРСР (Сандармох) 3 листопада 1937 року.