Байдебура Павло Андрійович
Павло Андрійович Байдебура
(1901–1985)
Народився 1 березня 1901 року в селі Нерубайка Кіровоградської області. У 1920-х роках переїхав на Донбас. З 1922 по 1924 роки брав участь у громадянській війні. Працював на шахті № 2 «Краснодон». Публікував у донецьких газетах вірші та оповідання. Навчався у Харківському комуністичному університеті з 1927 по 1930 роки, потім переїхав у Алчевськ.
У Харкові П. Байдебура працював завідувачем відділу газети «Харківський пролетар», оргсекретарем Харківської організації спілки письменників України, редактором республіканського видавництва «Мистецтво та культура». Працював редактором шахтної газети «Вуглекопи». Під час Другої світової війни пішов на фронт добровольцем. Працював кореспондентом фронтової газети «Знамя Батьківщини». У післявоєнний час протягом двадцяти років очолював Донецьку організацію спілки письменників України. Автор понад 30 книг. Із Донбасом пов'язані книга П. Байдебури «Земля Донецька» (1944), оповідання «Помста» та «Марія», а також дитячі книги «Діти шахтарів», «Таємниця степового шурфу», «Як ми шахту будували». У 1976 році Павлу Байдебурі було присвоєно звання «Почесний громадянин Донецька». Помер 26 січня 1985 року. Похований на Мушкетовському кладовищі Донецька.