Григорій Борисович Беркович
(1960–-1976)
Народився у селі Верхній Рогачик (нині Херсонська область – 01.12.1976, Харків). Живописець, графік. Член СХУ (1960). Закінчив Київський художній інститут (1930; викладачі К. Єлева, Ф. Кричевський, А. Таран, В. Пальмов).
Учасник республіканських і всесоюзних виставок. Викладав у Київському художньому інституті
(1930–1931 рр.) та Харківському поліграфічному інституті (1932–1938 рр.).
Працював у різних жанрах живопису. Роботи «Путивль» (1937), «Після варварів» (1942), «Народження ненависті» (1945–46), «Портрет художника В. Аверіна» (1945), «Любов» (1947), «Натюрморт. Півонія» (1953) та ін. Його полотна позначені вмілим розкриттям теми та образів і живописною культурою виконання. Протягом усього часу звертався до графіки в різних техніках, зокрема пастелі, літографії: «Осінь» (1935), «Портрет ударниці Дніпробуду Романенко» (1938) та ін. Значний доробок становлять живописні й графічні твори, присвячені Т. Шевченку: «Т. Шевченко – художник» (1936, 1939), «Друзі біля хворого Шевченка» (1939, 1941), «Т. Шевченко слухає акина» (1943), «Т. Шевченко серед казахів» (1961), «В далекій неволі
(Т. Шевченко з другом – солдатом А. Оберемком)» (1963–1964). Твори зберігаються у Харківському художньому музеї, Канівському державному музеї-заповіднику Т. Шевченка.
Помер 1 грудня 1976 року у Харкові.