АВТОРИ

Петро Голота (Петро Іванович Мельник)

(1902–1949)

Представник доби Розстріляного Відродження. Український поет, прозаїк, журналіст, художник.
Народився 12 липня 1902 року у с. Балашівка, нині у складі Кропивницького. 
Друкуватися почав на сторінках єлисаветградської періодики у 1918 році. Був членом літературних організацій «Плуг» (1922), «Молодняк» (1926). У 1930-х рр. репресований. Після реабілітації у 1945 році, обіймав посаду редактора газети «Соціалістична Харківщина».
Перша збірка віршів «Тернистий шлях до волі й освіти» вийшла у 1921 році в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Автор поетичної збірки «Степи – заводові» (1925), «Пісні під гармонію» (1928), «Трактор» (1931), поеми «Будні» (1928), збірки нарисів «В дорозі змагань» (1925), «Трамваї у ярах» (1931), книги повістей та оповідань «Бруд», «Аль-Кегаль» (обидві – 1929), «Дні юності» (1930), роману «Сходило сонце» (1930; усі – Харків) та ін. Твори Петра Голоти — здебільшого революційно-оптимістичні «агітки». Писав також для дітей (казка «Паротяг» (1932). У рукописах залишився віршований роман «Нінель», поезії, уривки з п’єси, написаної на місцевому матеріалі. Брав участь в оформленні літературно-меморіального музею Марка Черемшини (1949), створив низку акварелей до творів письменника.
Помер 8 листопада 1949 р. у м. Снятині Івано-Франківської області.